Епітафії на пам’ятник мамі – це короткі зворушливі слова, які ми чомусь не встигли сказати найближчій людині за її життя. Виразити всю любов дочки чи сина до найріднішої, найближчої душі можуть допомогти короткі слова, або невеликі вірші, які можна розмістити на гранітному пам’ятнику.
1. Ти пішла – й одразу сніг пішов.
Нехай тобі там буде добре.
Нехай укриє м’який білий плед
Землю, де відтепер тебе немає.
2. Любов’ю, милосердям і теплом
Зігріла знедолені душі,
І пам’ять світлу про неї нехай не згасить
Незліченна низка років.
3. Пам’ять про тебе надає нам сили, вчить мудрості і вселяє віру!
4. Ти — дороговказ для всіх, хто пам’ятає, любить, шанує.
5. Жила для ближніх, але не для себе.
6. Джерело життя, віри та любові для численних/(люблячих) дітей та онуків.
7. Померла вона в добрій старості, проживши життя повне, гідне і почесне.
8. Хай віддасть Господь за твої справи, і нехай буде тобі повна нагорода від Господа Бога, до якого ти прийшла, щоб упокоїтися під Його крилами!
9. Стала ти невагомим промінцем.
Так гідно йдуть найкращі.
10. Так тихо, скромно та сумно
Йдуть наші матері від нас
11. Весь час у суєтних справах,
Серед паперів та мотлоху.
А тут, то у сонці, то у снігах
Могила мами.
12. Як крізь туман хвороби багатотрудної,
Вона часом ловила привид чудовий,
Весь цей світ так співчував їй…
13. Раптом, гучна, запнулася ти і стихла,
І сон, як відлуння дзвона, змовк.
14. Ти нас покинула, рідна,
Настала розлуки скорботна година.
Але все як і раніше жива
Ти в нашому серці серед нас.
15. Немаєі ближче, миліше і дорожче за людину,
Ім’я якої – мати.
16. Як багато нашого
Пішло з тобою!
Як багато твого
Залишилося з нами.
17. Душою, як ясний день, вона була світла
18. Ти нам, мамо, віддала своє тепло.
Віримо, що душі твоїй спокійно та світло.
19. О, якби матуся була жива!
Ми всі віддали б, що попросить.
Слова… Слова… Слова… Слова…
Ми їх після смерті вимовляємо.
20. Пішла від нас ти дуже рано,
Сумуємо та пам’ятаємо ми, кохаючи,
Рідна бабуся та мама,
Нам жити так важко без тебе.
21. Не знайти нам слів, щоб описати наше горе,
Не знайти у світі сили, щоб тебе підняла,
Наших сліз не вмістить навіть море.
Яка жорстока доля, що тебе відняла.
22. З життя ти пішла миттєво,
Нам біль залишився назавжди,
Але образ твій коханий, ніжний
Ми ніколи не забудемо.
23 .Тебе врятувати не в наших силах,
І скорботи немає кінця.
Безмірний біль, що рве на частини
Осиротілі серця!
24. Ти жила для нас,
Ти жива для нас…
25. Твій вічний спокій –
Наш вічний біль…
26. Від нас пішла ти за мить,
А біль залишився назавжди.
27. Ти не підеш із життя нашого,
Поки що ми живі – з нами ти.
28. Десь серед зірок заблукала мама
І вона дивиться з любов’ю на мене з неба…
29. До твоєї безчасної могили, наша стежка не заросте.
Рідний твій образ, милий образ, завжди сюди нас приведе.
30. Дорогою, світлозарною,
Пішла ти до небес,
І вдячну пам’ять
Залишила ти нам.
31. Улюблена, оплакана і ніколи не забувається,
Далека очам, а серцю завжди близька.
32. Того дня, коли погас твій погляд,
і серце перестало битися,
Для нас був найстрашнішим днем,
І ми не зможемо з цим змиритися.
33. Поки дихатимемо і житимемо,
Тебе, рідна, не забудемо.
34. Ти жила і життя любила.
Тобі й жити б і цвісти.
Але смерть підступна вразила.
Ніхто не зміг тебе врятувати
35. Любимо тебе, і в пам’яті нашій завжди ти жива.
36. По небу зоря покотилась,
То нашої мами душа.
До Бога на небо злетіла,
А нас назавжди залиша.
Стоїть зажурившись хатина,
Калина сумує одна.
До столу сідає родина,
Та мами вже з нами нема.
37. Біль утрати не змити слізьми,
і скорботі немає кінця.
Рідна наша, ти з нами завжди.
В наших спогадах, наших серцях.
38. Свою любов, сердечність та ніжність ти дарувала всім нам. Безмірно сумуємо!
39. Такої, як ти, немає більше на землі.
40. Життя земне швидкоплинне, але попереду – небесний рай,
Ми тебе пам’ятатимемо вічно, швидше воскресай
